Короткий аналіз матеріалів, розроблених разом з фрикційними матеріалами
У той же час, як і розробка органічних фрикційних матеріалів, ще одним видом фрикційного матеріалу, який частіше використовується, є матеріали тертя порошкової металургії. До 1929 року Шварцкопф Радянського Союзу подав заявку на перший патент на спечений матеріал для тертя. Матеріалом був сплав, що містив невелику кількість свинцю, олова і міді. США також почали дослідження цієї роботи в 1929 році. В кінці 1930-х років матеріал вперше був використаний на пластинах зчеплення скребків Д-7 і Д-8. Американська генеральна компанія організувала виробництво спечених матеріалів для зчеплення пластин в 1932 році, яке було прийнято на озброєння авіаційної промисловості в той час.
Більш зрілий принцип основного процесу в області тертя порошкової металургії втілений в патентах, отриманих Уілманом і його колегами в США в період з 1937 по 1941 рік. Цей патент використовує олов'яну бронзу як металеву матрицю фрикційного матеріалу, а олов'яна бронза може бути легована цинком. Для підвищення коефіцієнта тертя додають залізо і кремнезем, а в якості мастильних компонентів додають графіт і свинець.
Приблизно через період часу між 1950-1980 роками матеріали тертя порошкової металургії успішно використовувалися на робочих місцях з сухим тертям і вологим тертям. Зони його застосування розширюються до гальм і зчеплення для середніх і важких транспортних засобів, сільськогосподарської техніки і т.д. З 1958 року британська компанія Frood співпрацює з американською компанією S.K. Wellman і Bendix Aviation для виробництва матеріалів тертя на основі бронзи, заліза і кераміки.